«Нам не можна і не треба втрачати надії на кращі часи. Замість того, щоб зневіритися – беріться до роботи»
(Блаженніший Любомир Гузар)
26 лютого 2023 року – 90 років від дня народження Патріарха УГКЦ Любомира Гузара. Цього дня Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав урочисто проголосив в Україні Рік Патріарха Любомира Гузара «для відбудови, віднови та перемоги України».
Сьогодні ділимося спогадами про Блаженнішого Любомира Гузара, авторами яких є люди різного віку, професій, національностей і вірозповідань. Відверто, зворушливо, влучно, простими словами про Людину великого серця і величного слова.
«Блаженніший Любомир назавжди ввійде в історію нашої Церкви і нашого народу як той, хто вмів єднати суперечки і погодити протилежності, який умів об’єднувати, вмів любити і прощати. Назавжди він увійде в історію усіх нас, його духовних дітей, як батько, який є для нас джерелом миру»
(Блаженніший Святослав Шевчук, Глава й Отець УГКЦ)
«Блаженніший Любомир був людиною молитви, він ставив молитву на перше місце, хоч був зайнятий і не втішався сильним здоров’ям. Він мав відчуття духовності, історії і традиції, і старався, щоб ми в монастирі плекали рідне східне благочестя та історичну свідомість»
(Владика Гліб Лончина)
«Те, що було цінним у владики Любомира, це його небагатослівність і місткість кожного слова… Він міг підпорядковувати слова собі. Він не тратив їх намарно»
(Владика Ігор Ісіченко)
«Любомир Гузар зі своїм універсальним підходом до справи і знанням української історії, української психіки, знанням мов – то направду людина, якою можна гордитися Він був a man for all seasons. Людина на всі часи»
(Леонід Рудницький, професор, академік НАН України)
«Він був напрвду особливим. Він якось вирізнявся і з-поміж церковного середовища, і з львівського кола, і з кола київського, і, думаю, з-поміж західної української діаспори. Якби йому випало стати науковцем, політичним діячем, митцем, музикантом, він би досягнув дуже високих вершин у кожній із цих царин»
(Віктор Єленський, релігієзнавець)
«Блаженніший – людина світу: наша Церква промовляла до світу його вустами. Його велич і простота водночас, моральна та інтелектуальна глибина – то величезна криниця, в яку кожна людина, що зустрілась із ним, могла заглянути, аби побачити себе саму у своїй присутності та глибинах, без усіляких формальностей, покривал і одеж. Він умів підійти до людини і підтримати – після його слів розвиднювалося, хотілося працювати і жити!»
(Ігор Марков, кандидат історичних наук)
«Патріарх Любомир Гузар випромінював тепло, випромінював людяність, випромінював радість.
І ось це бажання жити, ось ця радість життя, яка була помножена на моральний імператив, створювала абсолютно незвичайну, неймовірну особистість, поруч з якою ти почував себе маленькою дитиною, про яку обов’язково подбають. Це відчуття відповідальності, ця готовність до співчуття до кожного – це справді величезний дар»
(Віталій Портников, публіцист, журналіст)
«Ні в кому я не зустрічала такої глибокої віри. Він говорив, що тепер, коли йому за 80, вона міцніша, ніж була 50 років тому. Вона не сковувала його, а навпаки – давала свободу. Зокрема свободу сумніватися і не розуміти. І навіть його нерозуміння було сповнене глибокої любові до людей і до Бога»
(Леся Харченко, режисер)
«Це був його дивовижний дар – бути рідним і близьким для всіх однаково, всіх приймав із любов’ю і для всіх мав добре слово»
(Людмила Дмитрук, книжковий блогер)
«Ми разом з вами будемо скучати за нашим Вуйком, особливо за його усмішкою, лагідним приємних голосом, скромною душею та вдумливими проповідями… Через кожного з нас його дух далі живе. Все пам’ятайте його з усмішкою»
(зі спогадів Романа, Павла, Марії Василькевичів, - племінників Любомира Гузара)
 |
 |
 |
 |
Текст підготувала директорка бібліотеки Академії Іванна Стрихар